Монстри модернізму: київський телецентр

Серія матеріалів про найвизначніші будинки доби модернізму

Телецентр і телевежа

Модернізм у Києві має особливу естетику і є дуже популярним у Європі, але не у киян. Багато хто тут вважає ці бетонні будинки «сірими коробками». Ми ж доведемо, що модерністичні будинки Києва варті вашої уваги.

Дах

Розпочнемо нашу серію публікацій з київського телецентру – мабуть, найбільш помітної і значної будівлі в стилі модернізму в Києві

Над досить непоказним приземистим об’ємом студійних блоків домінує 20-поверхова вежа редакційного корпусу зі знайомою кожному киянину пірамідкою на даху. Вежа витримана в досить-таки похмурому, агресивному стилі – стрічкові вікна на кожному поверсі «загострені» по краях, віконні палітурки, кутові об’єми сходів, простінки – золотисто-коричневого кольору, а завершує будівлю скляно-алюмінієва піраміда, що світиться вночі.

Уваги заслуговує не тільки зовнішній вигляд, але й інтер’єр грандіозної будівлі. 20-поверхова вежа, оточена студійними блоками, ніби висить у повітрі – її «дно» знаходиться на висоті 7-поверхового будинку. Під ним – величезний вестибюль зі сходами, терасами, містками і галереями. Посеред вестибюля височіють дві вежі з ліфтовими шахтами. Всю цю пишноту оздоблено мармуром і металом, прикрашено мозаїками.

На жаль, повний ефект не є досяжним через відсутність головного входу. Ось вже більше 20 років вхід в будівлю здійснюється через непримітний бічний коридор, а недобудована вхідна група з концертним залом перетворилася на руїни. Ще в середині 1990-х Національна телекомпанія проводила збір коштів на добудову концертного залу за допомогою телемарафону, але зібраних грошей на цю справу не вистачило.

Будівля споруджувалася незвичайним для Києва способом. Спершу були вигнані 6 монолітних веж (4 кутові зі сходами і 2 центральні з ліфтами), на які потім були нанизані поверхи. Простінки між поверхами зроблені за допомогою 20-метрових сталевих балок.

Проект споруди розробляли архітектори А. В. Комаровський, Є. A Сафронов, А. П. Зибін, В. Н. Гаврилін, Ю. В. Мельничук, інженери М. Н. Панич, M. O. Maркoвськa.

Історія

Перший київський телецентр, як і перша телевежа заввишки 180 метрів, знаходився на Хрещатику, 26. У 1973 році була добудована нова 385-метрова вежа на Сирці (кажуть, що один з варіантів передбачав спорудження телевежі на Печерську, в районі вулиці Суворова), і необхідність у новому телецентрі стала очевидною. Для будівництва нового телевізійного комплексу було вибрано місце на Сирці, через дорогу від телевежі. Але, як це часто бувало в радянський час, будівництво телецентру затягнулося на 20 років. Перші телевізійники зайшли в нову будівлю в 1993 році.

Перший варіант телецентру з кубом замість піраміди на даху.

На жаль, для телецентру була обрана аж ніяк не вільна ділянка. Там, де зараз стоїть вежа «олівця» до 1970-х розташовувалося єврейське кладовище, від якого на даний момент залишилася тільки цвинтарна контора (Мельникова, 44) і кілька надгробків. А алея, що веде від вулиці до головного входу в телецентр, була головною алеєю кладовища. Любителі містики розповідають всілякі історії про привидів в довгих темних коридорах телецентру і загальну похмуру атмосферу місця, але насправді ці історії не підтверджувалися.

До речі, ще одна байка про телецентр – його кубинське походження. Історія про те, що «олівець» родом з Куби ходить, як правило, серед співробітників будівлі, і виправдовується тим, що телецентр не розрахований на наші холоди. Дійсно, в телецентрі взимку прохолодно, але до його створення кубинські архітектори непричетні. Колектив проектувальників, як зазначено вище, з цілком слов’янськими прізвищами. Але прототип біля телецентру швидше за все таки є, і розташований він у США. Ця будівля Knights of Columbus Tower в Нью-Хейвені (Коннектикут). Вона збудована на 24 роки раніше (у 1969 році), але незважаючи на солідну різницю у віці, має багато спільного з нашим «олівцем». Ті ж чотири кутові монолітні вежі зі сходами (тільки круглі замість прямокутних), ті ж насаджені на них за допомогою сталевих балок поверхи. На жаль, невідомо, чи використовували радянські архітектори Knights of Columbus Tower як приклад для будівництва, або вийшов випадковий збіг.

Макет телецентру

Що відомо точно – під час проектування концепція телецентру зазнавала значних змін. За найпершим проектом висотна будівля мала стояти біля вулиці Мельникова, а студії – в глибині території. Архітектор Комаровський розсунув студійний корпус і “вставив” висотку всередині, тим самим, як кажуть співробітники, ускладнивши зв’язок між студіями. Але в підсумку вийшов дуже ефектний вестибюль метрів 15 заввишки.

Вплив на архітектуру Києва

І хоча співробітники телецентру скаржаться на те, що в обідню перерву просто нікуди вийти – в районі «олівця» відсутні нормальні публічні простори, в містобудівному сенсі споруду поставлено досить влучно. Піраміду на вершині телецентру видно майже з усіх північних и північно-західних околиць міста, а з Куренівки та Петрівки «олівець» ефектно відтіняє телевежу.

Щодо людського масштабу в телецентрі все значно гірше. Як зазначено вище, довкола нього – непридатна для нормального відпочинку територія – занедбаний парк з мінімальною кількістю лавок, промислово-складські будівлі по вулиці Мельникова та будівництво на узвозі Герцена. До найближчих магазинів – на Дорогожицькій та біля метро – 10 хвилин пішки. Є певні проблеми і всередині приміщень – в них дуже холодно. Саме це і стало однією з причин появи легенди про кубинський проект телецентру – мовляв, його розробляли для спекотної Куби і він не пристосований до українських зим.

Київський телецентр

Адреса: вул. Мельникова, 42 Рік завершення будівництва: 1992 Висота: 105 метрів Кількість поверхів: 24

Вигляд ззовні

Менш ймовірною, але все ж існуючою є загроза зовнішнього спотворення комплексу, як це сталося з деякими іншими модерністичними спорудами в Києві – Будинком торгівлі, будівлею Держслужби спецзв’язку на Солом’янській, який, до речі, був схожий на телецентр. Обшиття вагонкою, композитними панелями та неякісне заскління – все це може статися і з телецентром.

Варто зазначити, що така споруда не могла не здійснити значний вплив на архітектуру Києва. В 1990-х пірамідальні завершення ввійшли як в громадську, так і в житлову архітектуру столиці. Подібні піраміди можна побачити на дахах Лівобережного поштамту, житлових будинків на вулиці Луначарського та Жмеринській.

Матеріал взято: https://hmarochos.kiev.ua/2015/12/03/monstri-modernizmu-kiyivskiy-teletsentr/