Київська фортеця
Київська фортеця являє собою фортифікаційну споруду дев'ятнадцятого століття, яка відносилася до лінії західноруських укріплень. Оборонний комплекс побудований в Печерському районі Києва, спочатку носив назву «Нова Печерська фортеця». Вже до кінця дев'ятнадцятого століття об'єкт втратив своє стратегічне значення і став використовуватися як місце укладання та розміщення казарм, штабів і військових складів.
На правому фланзі плацу знаходиться «Косий капонір», який побудований в 1844 році і являє собою складову частину зміцнення госпіталю. Призначення госпітального укріплення — це ведення флангового вогню під кутом земляного валу фортеці, звідки й назва «Косий». Складається з двох частин: підземної і наземної, що виходить на схил Черепанової гори.
У 60-х роках 19 століття тут знаходилася в'язниця суворого режиму, за яку фортецю прозвали «Київським Шліссельбургом».
У наш час на території фортеці знаходиться військовий госпіталь і музей, основний фонд якої налічує сімнадцять тисяч експонатів. Історико-архітектурний пам'ятник діє як один з філій «Музею історії Києва» та відкрито ще в 1927 році. З Черепанової гори біля Київської фортеці відкривається чудовий вид, невелика посадка дерев з однієї сторони та висотні будинки на Печерську — з іншого.