Один з найцікавіших, найбільш «атмосферних», найбільш творчих і оригінальних музеїв Києва. Найбільший київський музей, присвячений самої київської вулиці - і, на додачу, перший приватний музей в Україні, а ще - номінант європейського музейного форуму 2002 року. Єдиний на континенті музей, присвячений конкретній вулиці. Таким є «Музей однієї вулиці» - величезна антикварна крамниця, повна міськими історіями і байками, на власні очі демонструє побут минулих епох - аж до 1970-х років. Галерея чудових будівель і галерея чудових людей. Андріївська церква, замок Ричарда, будинок Булгакових... Експозиція розповідає про письменників В. Некрасова та Г. Тютюнника, філолога П. Житецького, сходознавця Т. Кезму, художників Ф. Красицького, Г. Дядченка та І. Макушенка, скульптора Ф. Балавенського, публіциста В. Савенка, диригента А. Кошиця, лікаря Ф. Яновського, археологів і істориків А. Муравйова та К. Лохвицького. Ми дізнаємося, де на Андріївському узвозі було житло тієї самої Проні Прокопівни, і які таємниці зберігає той самий Ричардів замок. Музей відкрився в 1991 році. В основу його композиції, як пишуть організатори, покладено максимальне наближення історії вулиці та історії міста до історії особистості. Перед нами - музей побуту. Царство повсякденних речей: парасольок, посуду, суконь і фраків, мундирів і портретів, подушок і пенсне епохи, віддаленої від нас всього чотирма-п'ятьма поколіннями, але яка вже стала міфічною і міфологізованою. Світ будинку й світ ремесел, служби та розваг, театру і будинку розпусти, інтер'єр лікарського кабінету та крамниці кондитера… Не потрібно дивитися фільми і читати книги про «ті часи», якщо можна побачити все на власні очі. Вже зовнішні вітрини музею, сам інтер'єр вестибюля починають експозицію. Тут працює подільський кравець, панянка розучує популярний романс, а замовник костюма мирно читає газету. Прямо зі стіни на нас мчить екіпаж, двірник незмінно мете сміття прямо на відвідувача, дама з кавалером прогулюються уздовж вестибюльної стіни - й не зрозумієш: ти вже в музеї або ще на вулиці. На антресолях колишньої київської квартири - сотні «забутих» нашими бабусями та дідусями речей, але не тільки вони: хтось поклав сюди череп туру, а хтось - давньогрецьку амфору. Дзеркало відкриває світ в задзеркалля - і ми проходимо на сотні років в минуле, ми чуємо музику давніх літ і розчиняємося в атмосфері Узвозу, в аурі Міста тих часів, коли, кажучи словами Булгакова, в ньому «жило беспечальное юное поколение». І далі біжить, закручуючись спіраллю музейних залів, ріка часу - і ось ми вже в тривожних 1930-х, грізних 1940-х та у період «відлиги» 1960-х - а це вже зовсім недавно, це вже дитинство і молодість наших батьків - але воно вже музейне, уже рідкісне, раритетне, миле й трохи дивне. І знову у вітринах фотографії, предмети, розповіді про Григорія Тютюнника і Віктора Некрасова, про незабутній комунальний побут півстолітньої давнини... Не побувавши в цьому музеї, ви не відчуєте Душу міста! Щоб зрозуміти Київ, полюбити його і впустити в себе, прийдіть на Андріївський узвіз, 2-Б.

Источник: http://www.primetour.ua/uk/excursions/museum/Muzey-odnoy-ulitsyi.html
© "Первое экскурсионное бюро".